Перші історична згадка про Снятин - 1158 р. (Іпатіївський літопис). Назва міста походить від старослов'янського слова "снятися" (збиратися, вирушати в похід), що свідчить про характер роду занять поселенців (вої, воєводне). Побутують й інші версії походження назви, зокрема, від імені його власника - воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославовича, знатного боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла.

     Після переходу Галичини під владу польського короля Казимира III (1349) Снятин став центром староства. Першим старостою був Отто з Ходеча. Місто перетворюється на важливий торговельний центр зі щорічними ярмарками; 1448 року отримує магдебурзьке право.

     У XVI-XVII століттях Снятин неодноразово потерпав від татарських набігів. Особливо спустошливими вони були в 1498, 1520-1524, 1589, 1594 та 1621 роках.

     1457 року селяни-повстанці під проводом Лева захопили Снятин, але невдовзі зазнали поразки.

     В 1490-1492 рр. місто опиняється в зоні нового селянського повстання під проводом Івана Мухи (деякі історики вважають його місцевим вихідцем). Влітку 1490 року біля міста Рогатин королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і до Снятина, а потім у ліси Північної Буковини.

     У часи Хмельниччини в околицях Снятина діяли повстанські загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угорницького. 1665 року повстанці штурмом здобули місто і зруйнували новозбудований замок.

     Снятин був розташований на кордоні з Молдовою, тому саме тут діяла головна митниця на Молдавському торговельному шляху. Наприкінці XVI століття у Снятині проживали ремісники 15 професій. Розвиткові ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, а розвиткові сільського господарства сприяли німці, які прибули з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау в 1777-1787 рр. (після того, як 1772 року за першим поділом Польщі Галичина потрапила під владу Габсбургів, під якою була до 1918 р.). До 1939 року Снятин був повітовим містом.

     У березні 1881 р. Теофіл Кобринський організував у Снятині першу українську читальню, яка 1899 року перетворилася на філію товариства "Просвіта". У наступні роки на теренах Снятинщини виникають товариства "Січ", "Боян", "Просвіта", "Союз Українок". На початку ХХ століття на місцевих вічах двічі виступав Іван Франко. 1903 року місто відвідав класик української музики М.Лисенко.

Опис герба м. Снятин

     Зображена у синьому полі срібна мурована стіна з чотирма зубцями бійниць та трьома срібними вежами, завершеними червоними дошками, вежі з вікнами чорного кольору, верхня частина веж має три зубці, на середній вежі жовто-синьо-жовтий прапорець, на стіні червона літера "S" (латинська). Герб подано на декоративному щиті, що в звичайний щит із гостро завуженою нижньою частиною. Щит увінчаний п’ятивідростковою короною світло-коричневого кольору.

Зміст герба Снятина

     У відповідності із малюнком герб міста Снятин означає укріплене прикордонне містечко.

Опис прапора-хоругви м. Снятин

     Квадратне полотнище із трьох горизонтальних смуг: жовтої, синьої і жовтої у співвідношенні ширини 1:2:1, у крижі (верхньому куті від древка) (розміром ½ ширини та ½ довжини прапора)  срібна мурована стіна з трьома вежами, завершеними червоними дошками на середній вежі жовто-синьо-жовтий прапорець, на стіні червона літера "S" (латинська).

Зміст прапора-хоругви м. Снятин

     Основний зміст: річка Прут в благодатних берегах сонячного неба та стиглої пшениці.